Для початку, потрібно визначити саме поняття «позовної давності». Нею вважається строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Згідно українського законодавства є загальні правила обчислення строку позовної давності але в залежності від сфери правового поля, як от кримінального чи цивільного процесу, існують також певні особливості.
Так, відповідно до Цивільного Кодексу України, а саме статті 257, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Кодекс законів про працю на жаль не зазначає такого терміну як «позовна давність» і таким чином у трудових відносинах вона застосовується за правилами, що встановлені у Цивільному Кодексі.
Однак, КЗпП містить положення про строк, у який особа може звернутись за захистом свого права, а це якраз і являється по суті позовною давністю як такою.
Такими випадками є:
- звернення особи до суду з заявою про вирішення трудового спору – три місяці;
- звернення до суду у справах про звільнення (з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки) – один місяць;
- звернення особи до суду у випадках порушення законодавства про оплату праці з позовом про стягнення належної йому заробітної плати – необмежений строк позовної давності;
- звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з 1 рік (з дня виявлення заподіяної працівником шкоди). Цей строк застосовується також і матеріальної шкоди, завданої підприємству, установі, організації – працівника прокурора, при зверненні до суду вищої інстанції.
Отже, як ми бачимо, до кожного з цих випадків, законодавець застосував різні строки обчислення позовної давності, навіть необмежений термін у справах про оплату праці з порушенням законодавства.
Проте звісно ж це не всі ситуації, які виникають з трудових відносин між роботодавцем та працівником. І тому, як випливає із Роз’яснення Конституційного суду України в особі судді Конституційного Суду України Стрижака А. А. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина України, суть загальної позовної давності (як строку звернення до суду) полягає в тому, що вона застосовується до всіх вимог правового характеру, якщо для окремих вимог не передбачена спеціальна позовна давність.
Тобто, законодавцем встановлено певні ситуації у сфері трудових відносин, де застосовується скорочена позовна давність (один, три місяці або коли вона взагалі не застосовується) і таким чином передбачив той факт, що для усіх інших випадків повинна застосовуватись загальна позовна давність, передбачена Цивільним Кодексом України, – три роки. Це означає, що якщо інше не встановлено законом, як в зазначених вище випадках, тоді застосовується позовна давність у три роки.
Також підкреслюємо, що початок перебігу позовної давності починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її особистого права та інтересів.
